8 жовтня 2026 року Шведська королівська академія у Стокгольмі присудила Нобелівську премію з літератури 76-річній канадській письменниці Енн Карсон. Формулювання комітету — «за її сміливу та винахідливу творчість, яка в грайливому діалозі з класичною традицією створила нові форми для сучасної літератури». Карсон стала 122-ю лауреаткою в номінації від 1901 року; роком раніше, у 2025-му, нагороду здобув угорець Ласло Краснагоркаї.
Що стоїть за формулюванням
Карсон народилася 1950 року в Торонто. Вона вивчала класичну філологію, а 1981 року захистила дисертацію «Я ненавиджу і кохаю, отже я існую» (Odi et Amo Ergo Sum). Етимологія слів була для неї відправною точкою творчості. Поєднуючи поезію, есеїстику, переклад і викладання античної літератури в університетах, авторка вибудовує «діалог із класичною традицією», на який послався комітет.
Переклади як окремі художні твори
Карсон перекладає з давньогрецької, і ці переклади читаються як самостійні твори. Серед них — фрагменти Сафо «Якщо ні, Зима» (2002), «Електра» Софокла (2001), а також «Антігона» Софокла й «Вакханки» Евріпіда (обидві — 2015). Збірка «Пливи» (2016) складається з 22 окремих книжечок, які можна читати в довільному порядку, а «Неправильна Норма» (2024) побудована на виразному перформативному принципі. Її попередні відзначення — премії Ланнана (1996), Пушкарта (1997), стипендії Гуггенхайма (1998) і Мак-Артура (2000), поетичні премії Гріффіна (2001, 2014) і Т.С. Еліота (2001), а також премія ПЕН за поезію у перекладі (2010).
Залишити відповідь